За картиною Я.Йерки "Польський бонсай"
http://yerka.org.ru/pages/polskie_bonzai_1.html
Деревошлях розходиться гілками,
Де гніздами – будиночки з-під стріх,
Які в душі світають маяками,
Щоб ми не проміняли свій поріг
На той, що кращим видався між листям
Чужих гілок, мов пазурі, чіпких,
Де небезпечна незнайома пісня
Акордом обтинає твій політ –
І ти потроху урізаєш пам’ять –
І сохнуть ненароджені гілки,
І стоячи дерева помирають –
Ведуть дороги у глухі кути,
Бо родовід ростити – це мистецтво,
Яке не терпить поспіху і зрад:
Він виростає із долонесерця,
Зі щирості розважливих порад,
З турбот вершків про стомлене коріння,
З готовності пробачити брунькам
Бажання швидше скинути лушпиння
І стати тінню божевільним дням…
І шелестить альбомно фотолистя,
Гілки доріг ведуть за небокрай,
Будинки в’ються, як весною гнізда, -
Твій рід живе – розложистий бонсай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564877
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2015
автор: ptaha