Дякую Оленці Зеленій
за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564134
Котилося сонце
В обійми сипучих пісків,
Які почали мені снитись вже кожної ночі…
І я поверталась в безмежжя пустельних світів,
Щоб вкотре… востаннє?..
вчинити - нескоєний злочин…
І я повертаюсь…
Шукаю ту розу вітрів,
Яка відломила шматок мого синього неба…
Ось я вже - злочинець… і блиск золотих куполів
Засліплює очі…
і трави шепочуть – Не треба…
І трави шепочуть…
Ті трави з прадавніх світів…
Світів матіоли і дико-червоної рути…
Скажи мені, небо… розп"яте на вістрі вітрів,
Хто нам приписав
оці краплі п’янкої отрути?
Скажи мені,небо…
Та,зрештою, птаха в руці…
І пташок у небо чомусь випускаєм - нарізно…
Ця паморозь смутку - дісталася дна у ріці...
Мій злочин на чистому аркуші –
все ще ескізно…
А хочеш, допишемо?…
Всі кольори – у руках…
Цей погляд крізь мене… лише б не відводити очі…
І я, заблукавши в безмежно сипучих пісках…
Чи зможу згадати…
у чому… насправді – мій злочин?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564532
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2015
автор: гостя