Не вірю, що мусиш йти.
Ідеш, бо насправді хочеш
Залишити в серці знак,
На грудях глибокий шрам.
Ти кажеш мені: “Прости,
Весну ув очах пророчих”.
В душі завірюха. Як
Повірити тим устам?
Мости охопив вогонь,
Десь квітне лютнева вишня,
Леліє у скронях ніч
Ілюзію “я і ти”.
Чом брала мене в полон
Моя осяйна колишня? -
Торкаюсь холодних пліч
Граційної пустоти.
Та звісно не в тому річ,
Що Сонце зійшло між нами,
І гасить мою любов
Ледь тліючий каганець.
На лінії віч-на-ві́ч
Ходила моїми снами...
Чому тобі слід було
Покласти цьому кінець?
Джерело натхнення: Оленка Зелена "У скронях пульсує ніч"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564439
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.03.2015
автор: Олександр Яворський