Здіймаються груди, повітря шкребе
Холодним ножем поміж ребер
І небо зовсім не таке голубе
Червоним малює крізь тебе
Здіймаються груди... Земля аж пече
Холоне, спиняється погляд
Не слухають ноги, і терпне плече
І небо дарує свій дотик
І зтишиться подих... У небо йде воїн
Душа розтинає груди
І небо зовсім почорніло від воїн
Таким як було - не буде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564289
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Марамі