То дощ, то сніг у тебе фаворит
Мій березню ясного сподівання…
Не встигла ще трава півсонно-рання
Прослати долам ніжний оксамит
А я уже до вас спішу, поля.
Вам затишно під сірим балдахіном?
Під сонце вам би випростати спини,
Щоб вибухнула ніжністю земля!
Щоб перебігли в квіти кольори
Й надію сіяв збуджений оратай.
Я знаю, знаю – все це буде завтра,
Немає ще команди ізгори.
Я знаю – буде нелегкий похід.
Та ми з Всевишнім у святій супрязі.
Допоки, друзі, тягнем плуга разом –
Нам тепло усміхатиметься світ.
Ми маємо утримать небозвід
Над вольністю козацького покрою.
Щоб ця земля не гіркла під п’ятою
Чужинських забагнючених чобіт.
Бо крові в ній – не повеням твоїм
Мій березню, упертий в непокорі.
Аж як свобода буде у фаворі –
Тоді весну накличуть солов’ї!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564007
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: stawitscky