Спогад про батька

                                                                       Рік  за  роком  відходять  від  нас  ветерани,
                                                                       Усе  рідшають,  рідшають  їхні  ряди.
                                                                       Довелось  ,,скуштувати"  їм  горя  й  біди,
                                                                       І  дають  себе  знати  давнії  рани.

                                                                       Ось  і  батька  нема.Любий,милий  татусю!
                                                                       Чом  так  рано  зібрався  й  пішов  за  межу?
                                                                       Твій  найменший  онучок  дідуся
                                                                       Хоче  бачити.Що  ж  я  дитині  скажу?

                                                                       Він  твої  ордени  в  рученятах  трима
                                                                       І  запитує  дозволу  їх  поносити.
                                                                       Ти  скажи,  як  малому  мені  пояснити,
                                                                       Що  не  прийде  дідусь,  що  його  вже  нема?

                                                                       Коли  виросте  хлопець,то  й  сам  зрозуміє,
                                                                       Що  відважним  героєм  був  його  дід.
                                                                       Хоча  втілив  в  життя  не  всі  свої  мрії,
                                                                       Та  залишив  по  собі  він  добрий  слід.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563884
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.03.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський