Місячна пляма розмита по небу
Сріблом по склу в паралелях стікає.
Як могло б бути гадати не треба,
У паралелей дотичних немає.
А по асфальту брудному йде боса
Юна весна на зустріч із сонцем.
Отак і я колись простоволоса
Летіла на світло закрите віконцем.
Краплі дощу ритм відбивають,
Вітри холодні морозять душу .
Сплутані долі кінців не мають.
Твій вибір осінь. Змиритись мушу.
Сонце з весною живе, молодіє
Та все одно повертається в осінь.
Ти моє сонце, нездійснена мрія…
В серці тепло поселилось назовсім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2015
автор: Dixi