Весь час Всевишнього молила,
Бо так хотілось зрозуміти,
Людину,що мене любила,
Щоб просто вірити і жити.
О чудо,це тепер зі мною,
Як свято після нудних днів,
Амур влучив таки стрілою,
Бо Бог почути захотів,
А може я завжди любила,
у те не вірячи сама?
Я взимку весну цю узріла,
Бо холоду в душі нема.
Сама не вірю,що ревную,
Сама не вірю,що це я
І лиш тепер оте ціную,
Що доля добрая моя
Так щедро й щиро дарувала,
Та я не бачила того
І все життя чогось чекала,
А в мене те "чогось" було.
28,02,2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563268
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: Руслана Сапронова