Ніч (у співавторстві з Doll )

Ніч,як  єдине  часомісце  в  просторі,  де  вони  мали  змогу  зустрічатися.    Ніч  знеособлена,  вона  існує  лише  у  нашій  уяві,  бо  саме  тоді  вона  досягає  свого  апогею.  Вони  любилися  вночі  –  віддано,  співочо,  на  грані.
Він  бачив  в  ній  свою  затемнену  сторону  буття,  вона  його  полонила,  заковувала,  закутувала,  закохувала  з  ніг  до  голови,  він  втрачав  відчуття  реальності,  коли  споглядав  її  тіло,  яке  рухалося  гармонійно  з  хаосом.
Вона  гадала,  що  ці  почуття  були  герметичними,  бо  обмежувалися  лише  ніччю.  Їй  не  під  силу  було  втямити,  чому  люди  закохуються  один  в  одного.  Вона  ламала  собі  голову  над  цієї  головоломкою,  читала  безліч  книг  на  цю  тему,  проводила  соціологічні  опитування,  але  все  ж  це  питання  залишалося  в  її  уяві  без  відповіді.  Вона  пробивалася  крізь  стіну,  не  усвідомлюючи,  що  двері  знаходились  поруч,  тим  паче  відчинені,  він  був  поруч.  
Лежав  поряд  з  нею  намагнічений  і  пригнічений  міріадами  її  дотиків,шепотів  і    тілорухів.
В  такі  моменти  починаєш  розуміти    ,що  Цезар  і  Антоній  знаходили  в  Клеопатрі:жінка  земний  відтинок  безсмертя-Terra  incognitа,яку  чоловіки,ніколи  не  зможуть  до  кінця  відкрити,зрозуміти  і  упокорити.Жінка  схожа  на  музику,на  пісню,а  пісню  можна  полюбити,навіть  не  знаючи  мові  на  якій  вона  написана.
І  він  любив.  Вона  говорила  мовою  зірок,  а  він  слухав.  Вона  клялася,  що  буде  з  ним  на  віки,  а  він  гадав,  що  вона  збирається  його  покидати.  Єдину  мову,  яку  він  вивчив,  -  це  мову  її  тіла.  Вона  манила  пальчиком,  і  він  кидався  чимдуж  за  нею  услід.  Вона  вигиналася,  а  він  радів  з  того,  що  розуміє  сказані  тишею  нею  слова.
Коли  зникала  ніч,  вони  розчинялися,  розповзалися  по  світу.  
Так  тривало,  здавалось,  зовсім  трішки  чи,  навпаки,  надто  довго.  Вони  любилися  вночі,  без  жодних  свідків,  з  ентузіазмом  і  ще  досі  небаченим  запалом,  несамовито,  нестямно  і…  тихо.  
Ніч  їх  зрадила.  Одного  разу  зорі  світили  так  яскраво,  що  було  таке  враження,  ніби  то  день.  
В  пургаторії  вони  знову  зустрілися.  І  продовжили  свої  незакінчені  справи.  Та  замість  того,  аби  очищатися,  вони  продовжували  любитися.
Він  говорив  їй  що  смерті  немає  ,а  є  тільки  вона,  що  для  нього  смертю  були  нечисленні  ночі  без  неї.Читав  їй  свої  римовки  на  зразок:

«І  на  небі  і  на  землі
 не  буде  другої  такої,
написані  слова  на  склі  
твоїх  імен  моєї  долі.»

Ти  моє  єдине  коло  Сансари-пристрасно  шепотів.-Моя  Кама  і  Сутра.





*Пургаторій-(чистилище  )  -  місце,  де  душі  померлих  грішників  очищаються  від  гріхів,  які  не  спокутували  за  життя.







адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563170
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: Той,що воює з вітряками