Кажуть, завжди можна очистити голову від усього зайвого,
але що робити,якщо це" зайве" -жінка:
та,яку ти любиш і яку хочеш найбільше?
Любиш навіть її мовчання,
яким вона тебе методично годує кожного дня-
вона ж бо Риба і гороскопи тут ні до чого.
Просто у ній є щось від води і полум*я,
щось від диму і попелу,
щось від Велесових книг
і давньоруських святих,
якась світова скорбота-
водночас дивна нестерпна радість буття,
а очі у неї нагадують квіти,що розпускаються.
Можна не любити себе,
можна не любити близьких ,
але її не любити неможливо,
бо вона-це сонце під яким прокидаєшся
і місяць під яким засинаєш.
Кохання- фіалка миру,
любов,мовби символ віри,
надії на те,що завтрашній день
буде світлішим,ніж попередній.
Любов-то ціль,
але йдемо ми до неї болісно і все життя.
Якби моя любимка говорила,
то напевне сказала б,
що любити треба все суще,
а не тільки окремих обраних,
але на те вона і Риба:
сидить посміхається -
чекає,що я сам про все здогадаюся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562877
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2015
автор: Той,що воює з вітряками