Притулися до мене тихенько,
Сівши поряд зі мною.
Обійми мене лагідненько
Своєю мужньою рукою.
Я тебе навесні відчуваю
Своїм серцем, а може душею,
Без тебе потрошки звикаю,
Ти просив за маму… Я буду із нею.
Я бачу в вісні, як літаєш,
Як сяєш на небі зорею.
А очі від мене чомусь ти ховаєш,
Прощаєшся навіки з землею.
Я тебе пам’ятаю і досі,
Наші ігри веселі удвох.
Як влітку ходили ми босі,
Як збирали ми разом горох.
Пам’ятаю я ще кінгуру,
Обирали його ми з тобою.
І квіти, які збирали в яру,
Як плевли на човні ми рікою.
Хоч ти зараз, татусю, в раю
І Бозя тримає тебе у руках.
В собі я тебе з дня у день впізнаю,
Ти завжди присутній у моїх думках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562824
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2015
автор: АнастасіяZ