В Каліфорнії дощ. Ти приходиш до мене.
Легкий дощ після посухи декількох літ
не міняє нічого. Будуть завтра, напевно,
знов сухі водосховища й сонячний гніт.
Але вечір—промоклий, затишний, лінивий
із глибокої пам’яті видобува
твій загублений профіль, і голос, і гриву
золотого волосся, і краплі-слова.
Ти усе ще дивуєшся тому, що скоїв
світ із тілом дзвінким кришталевим твоїм,
моя тиха Деньов із сумних «Парасольок»,
що у Шербурзі сірім пливуть дощовім.
І так само пливуть вони в вулицях Львова
(дощ ріднить і країни, й міста, і людей).
Ти так легко біжиш на високих підборах,
не торкаючись бруку, в обірваний день...
Вікторія Торон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562296
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.02.2015
автор: Вікторія Т.