Сходять сніги, оголюється чорна земля …Весна не за горами. Та не такої весни чекала земля, зорана воронками, та осколками розірваних снарядів.. Подекуди вони занурились в землю але не розірвались, так і стирчать, немов саджанці , погрожуючи своїм виглядом. А ще плодючі ниви засіяні вщент мінами, начебто зерновими культурами різних видів. Так і чекають на когось. До чого ж ти земля докотилася….
Хіба такої ти весни чекала? Хіба думала, що будеш горіти немов в Аду,через людську дурість. Мабуть не чекала, що будеш переорана ще до весни гусеницями танків та броньовиків. Скільки їх там так і заклякло, обгорілих, зламаних, скільки людських душ там згинуло. Хто і коли їх лічитиме. Ти навіть тіла не всіх убитих прийняла. Плачуть десь матері, шукаючи своїх дітей, а їх тіла обвуглені, понівечені, покалічені лежать під відкритим небом…
Весна не за горами….
24.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562145
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: wallushka