Моє життя, як сіре тло
того омріяного раю,
який ношУ в душі своїй,
та все одно...
Я обираю!
І виберу, хоча б там що-,
вузеньку стежку понад краєм...
Ту, що до Бога,-
скарб життя,
моє призначення і хрест мій,
утеча духу з небуття...
.....................................
А люди ті, що вже забули,
звідкіль взялись, куди ідуть,
які зреклись живого слова,
нехай в оману не введуть!...
Хай не отруюють базіки,
злослів'ям не встромляють лез...
В любові немічні каліки,
їх суть, як зайця хвіст,- без меж...
Чому?!!
Чому чужая доля,
як під лупою та блоха?...
Душа від болю править тризну,
принести б в дім як більше хмизу,
хай біль згорить - немов й нема!
2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561911
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2015
автор: Іванюк Ірина