О, яке чекання ніжністю сповите!
Стільки в серці жару, як нема ніде.
Стало яскравіше сонечко світити –
То моя кохана вже до мене йде.
Приходи скоріше, мов обійми літа,
Моя синьоока радість на землі!
Сяє все довкола променистим квітом,
Ніби то Всевишній сам того звелів.
Я тебе, тендітну, притулю до себе
І затихнуть тут же всі думки лихі.
Як з тобою добре! Ніби і не треба
Завтра воювати їхати на схід.
(22.02.2015р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561604
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2015
автор: Володимир Шевчук