Кістки хрустять

Пил  на  чоботях
Кроками  озера  величинами  світять
Зализаними  околицями  повітря  пронизує  вуха
Кістки  хрустять
Від  несамовитого  кроку  третьої  весни
Під  підковами  багряної  днини
На  лихому  полотні  крику  лихоліття
Пил  від  них
Залишив  чобіт
Вітром  розкидано  крейду
Пам’ять  втратила  штучний  казус.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561218
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2015
автор: Олександр Запп