ракета
влу́чила у стовбур неба – реактивна,
злоби́ людської сила руйнівна́…
ура́жена,
стену́лася небесна крона –
увсебіч сипонулися зірки,
потрощені скляні осколки,
дочервона́ розпечені шматки:
зірки –
як бри́зки…
спустошене, осліпло небо –
зірок не треба…
ракета,
у небо влучивши,
поцілила осколком у поета:
і наче різномі́рне птаство –
різноголосе лісове перна́ство,
увсебіч розлетілися слова –
шануючи прості свої закони
слова знялися ввись – шукати крони
небесного понищеного дерева
воронка
замісто крони зяє:
немає слів –
і молитов немає…
регочеться кремлівський сатана –
тупа боєголовка термоядерна
…із-під уламків
розторо́щеного неба –
поетове повстало серце –
чи, може, сон це? –
зійшло, як Сонце!
окри́лки слів пови́збирало в себе –
зірок друзо́ччя гострокрає
уже, крива́влячись, збирає…
не-смертне серце –
прозірний обрис:
відкритий символ,
співмірний образ…
…он білий голуб
лине звіддаля -
і Небо інше,
і нова Земля
20.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561134
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Валя Савелюк