[i]Ти один в тишині, дуже рідко
І тремтиш серед поля чужих.
Знаєш, брати квітки не бридко
Крім зів'ялих на вигляд і злих.
Та хто зна, який запах парує
Коли рине в обійми щемливо.
Де повітря важке і гаряче вирує
буде цвіт розкидатися мило.
Зачарує, затопить в глибинах
аромату-дурману й навік...
Заховавшись в думках часоплину
лікуватиме душу без лік.
Ти один у гармонії з вічним
Де змішалось складне і просте.
Це не ясно дурним пересічним
Що в тобі гарна квітка росте.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560648
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2015
автор: Karo