+

там  воїни  клянуть  цей  лютий,
поблизу  хтось  рахує  на  шкірі  пори,
діряве  полотно  людського  бруду,
що  всотує  жадібно  в  себе  порох.
тут  дивлюсь  на  це  і  бачу,-
не  бути  мені  актором.
хто  ти,
 що  стоїш  на  язиці  хвилі?
море  хворіє  байдужжям  чорним,
а  я  миритися  з  ним  не  вмію.
ти  бачиш,
там  кажуть  про  мир  і  душать,
а  тут  сльозами  змивають  плями.
лютий  дрімає  крізь  гру  у  мужність,
сіткою  падає  між  містами.
що  ж  оце  з  нами,  
мій  зліший  ворог?
нащо  сльозою  у  спокій  мітиш?
всотую  в  себе  слова  як  порох,
важко  сьогодні  цього  не  вміти...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560613
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2015
автор: Biryuza