Вантажівки везуть нам трішки лиха.
Вже вкотре нам домішують його.
Ніч зоряна і ніби дуже тиха...
А ранок... Забере у нас кого?..
Вантажівки все їдуть... Без зупинок...
Везуть нам ще пів-тисячі смертей...
Уздовж напівзруйнованих хатинок,
Уздовж ніким не втілених ідей...
Вантажівки не вміють говорити,
Та закричали б, певен, від жахів
І стали б нас навколішках просити,
Молити про відпущення гріхів...
Вантажівки поїдуть геть додому,
З провиною, без світла і пусті...
Та ми вже не розкажемо нікому...
Нас розстріляли десь на блокпості...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560512
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2015
автор: Аарон Краст