вони не поїдуть на море
не зустрінуть там хвиль,
не відчуюють солоний присмак
і не треба ніяких зусиль...
не побачать як діти ростуть
як приводять коханих у дім
як узимку все заметуть
вітри.
і не зможуть зігрітися
в нім.
не відкриються очі уранці
не стоятимуть ноги на ґанку
він постійно облизував пальці
перед тим як дістати цигарку
він стояв на кордоні.бачив
гради,дощі-зливи із куль
перед тим,як ходив на балконі
і сміявся з сусідських бабуль.
він стояв до останнього подиху
і тримав свояка на руках
із малюсінькой жменею пороху
подав батальйонові знак.
стояли над ним лікарі
чимось пецькали так його тіло
на душі не було тягарів
він-герой.звучить так смілово
там серце пекла.
там залишають сили
наші хлопці.
війна запекла,де
зраджують собі
на кожном кроці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560462
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2015
автор: Звична