Чуття пустила у душі портал.
Здійнялися не хвилі, а цунамі.
Я вже колодку вішала на брамі.
Але вони проходять крізь метал.
Течуть із мене, наче з берегів
Ріка дзвінка, напоєна дощами,
Гудять в душі весняними хрущами
І будять цвіт навколишніх лугів.
Несуть мене. Який у тім хосен?
У мене ж навіть крил нема на спині –
Вже кілька літ, як тліють в домовині…
Злечу хіба що словом у катрен.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)