Сьогодні знов солдата хоронили.
Посмертно орден матері дали.
А що їй орден? Краще б крила,
Щоб від біди дитину вберегти.
Тужила мати, на весь світ кричала.
Від болю серце рвалось на шматки.
І за хвилину сива-сива стала...
А в тих, що вбили, є батьки?
І знов кричить вона тужливо,
Той біль терпіти неможливо,
Бо сина вчила вірити й любити,
Своєї честі не зганьбити...
А руська мати вчила вбити,
Усе на світі спопелити.
За це прощення їй нема,
Бо це і є її вина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2015
автор: Зоя Журавка