За штурвал я міцно схопився,
На морі замер штиль.
За це Нептуну я вклонився,
Хоча не боюся хвиль.
Скільки років уже я на судні,
Скільки раз рахував я щурів.
Хоч вони і паскудні,
Але нам помагають вони.
Вони перші тікають із судна,
Коли бідою запахне там,
І тому мені дуже сумно,
Коли люди схожі на них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559518
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: Колібрі