Не буду я просити ката
уселюдського майбуття
аби помилував дитя.
Хіба уміє співчувати
те, що не відає життя?
Хіба рятуючи майбутнє,
можливо людям без вини
молити ідола війни,
який лице своє безпутнє
являє в ли́ці сатани?
Але попрошу у Надії, –
відстоюючи рідний край,
усе одно не забувай
важливу заповідь біблійну –
саму себе не убивай.
Не варті вбивці-сатаністи
такої жертви. Треба жити
і не міняти Божий дар
перед лицем усього світу
на окривавлений вівтар.
Нехай Московія конає
і не почує співчуття.
І суду Божого стаття
її уже не оправдає
за муки юного життя,
за наші жертви і руїну,
і за пролиту кров невинну,
що освятила рідний край.
Спокутуючи цю провину,
жива Надія України,
прошу́, хоч Ти не умирай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559484
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 13.02.2015
автор: I.Teрен