Монастир віршів

   «Ти,  як  земля,  з  якої  здерли  скальп  –  
     Лик  Жаху  у  байдужості  ефіру.»
                                           (Максиміліан  Волошин)

Холодний  день  Столітньої  війни.
Сосни  білими  монашками
У  монастир  сутінкових  спогадів,
Блідими  світанками  розуміння
Того  малопомітного  факту,
Що  я  ще  живу.
А  день  –  просто  кузня  Гефеста  –  
Руйнує  буття  звичне  і  виковує  міф.
Хоча  ти  розумієш,  що  марно
Шукати  нового  чогось  у  цьому  стукоті,
У  цьому  ливарництві  форм  –  
Все  вже  було.
І  ці  нескінченні  страждання
Гнаних  горем  людей,
І  ця  війна  без  кінця  і  без  краю  –  
Все  вже  було.
Все  повторюється  –  знову  і  знову
В  оцій  круговерті.
І  все  таки:
Знову  бачу,  як  монашками  білими
Сосни  йдуть  у  моє  буття,
У  мій  монастир  віршів...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559235
Рубрика: Верлібр
дата надходження 12.02.2015
автор: Артур Сіренко