Ми цього ніколи не помічали, але він завжди брав тягар на себе.
Його не було в класі коли ми перекидали догори-дригом столи 7-Б,
тим не менше перед директоркою він взяв удар на себе
Всіляко відмовляв нас лізти тоді на мотозавод, І ніби швидко бігав. Але,
але провину нашу взяв на себе і не показав на нас пальцем
Коли ми втікали на Левандівці, він єдиний залишився битися,
і хоч пролежав тиждень в реанімації, не ображався на нас і не покинув нас
Ми косили від армії,
тоді як він поїхав у зону АТО добровольцем
Він взяв на себе гріхи наші,
і прийнявши смерть очистив беззаконня наші.
Так само як в школі, взявши провину на себе – ізбавив від кари увесь клас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558594
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.02.2015
автор: Андрій Дацків продовження