Тримай її за руку, це любов.
У затяжних метро і на вокзалах;
У вальсах доопівнічного балу;
Проводячи кріізь темний коридор.
Тримай її в узбіччях естакад,
На зламаних мостах пильнуй висячих,
Відносся обережливо й терпляче.
Вглядайся в очі в тисячі карат.
Тримай за руку, плечі і за стан,
Вслухайся, як лунає її мова.
В неї душа настільки кольорова,
Шо з неї виток свій веселка ма.
Тримай її за обріями сонць,
ЇЇ кермо, коли цілує в щоку,
Як каже, що потрапило шось в око —
Підтримки в цей момент найбільше хоче.
Тримай її, бо невідчутна вісь,
Огорнутого досвідом кохання.
Якщо не перший ти, то будь останнім,
За це вона подякує колись.
Тримайся неї, бо вона одна,
Така весела і талановита.
Хоч жінка сяє в золоті і квітах,
Люби її щоб сяяла сама.
Тримай за руку, коли зник зелений,
Піклуйся, як за власне дитинча.
Цілуй-кохай у людях на очах,
Усі закохані — то навіжені.
Тримай її за руку, це любов,
Історію ніхто цю не повторить.
не зупиняйся, то є твОє море,
Люби до смерті, доки
в жилах
кров.
Безкровний
#bloodless
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558002
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2015
автор: Митрик Безкровний