Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Олекса Удайко http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
__________________________________--
Жінка, це почувши, зупинилась.
Очі враз здивовані звела...
Це мій чоловік? Не помилилась?
На вустах усмішка розцвіла...
Неземна краса? Це так багато...
Жінка я проста: така, як всі.
Хочу, щоб приносив ти зарплату,
Щоб лунав дитячий в хаті сміх.
Щоб любив мене не тільки в свято.
І не треба дарувать зірки,
Май ще доброти в душі багато.
Не даруй так часто будяки.
Хай душа любов"ю розпахнеться.
І цілуй, як це було колись.
Доля нам обом хай посміхнеться.
Пам"ятаєш: вірності клялись?
А вночі, коли всі будуть спати,
Тихо шепочи такі слова,
Щоб хотілось в травах заблукати
І почуть, як пахне кропива...
-----------------------------------------
Тиша цю підслухала розмову,
Усміхнувся місяць з висоти...
Як здійснити мрію неказкову,
І не загубити слів у суєті?...
____________________________________
А я підслухала слова Олекси...))
Дякую за ідею!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2015
автор: Н-А-Д-І-Я