Іде вистава. Люди грають ролі.
Любов і сльози, відчай і весна.
У центрі сцени, у освітленому колі,
У першій ролі зайнята – труна.
Стрункі красуні водять хороводи.
Герой у білому. І репліки, й цілунки…
Ми ж у цій дії так-но в епізодах
І нетерпляче визираєм з-за лаштунків.
Де ж диригент усього цього чину?
Невидимо-присутній, як акцент:
Чи добру, чи лиху напне личину,
Коли настане час і нам – у центр.
27.01.1990
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557704
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2015
автор: Валя Савелюк