Запізніле кохання

                                                           Життєвими  дорогами  ходили,
                                                           У  кожного  із  нас  була  своя.
                                                           Втрачали  і  знаходили,  любили,
                                                           Та  раптом  на  стежині-  ти  і  я.

                                                           Як  поглядами  стрілись  ненароком,
                                                           То  зрозуміли  все,  без  зайвих  фраз,
                                                             Що  нарізно  надалі  ми-  ні  кроку,
                                                             Ніхто  й  ніщо  вже  не  розлучить  нас.

                                                             Нехай  у  тебе  сивина  на  скронях,
                                                             У  мене  срібна  стрічка  у  косі,
                                                             Але  серця  у  вічному  полоні
                                                             Трепетної  ніжності  й  краси.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський