Пилка часу
гострими зубцями днів
ріже-розрізає щось
світле в мені.
Не тупиться, не старіє-
чекає, що серце
моє скам'яніє
від брехні. від зухвалості,
від печалі нездійснених мрій,
від лавинин випадкової радості,
що раптово виникне-
і зникає...
Пилка часу
свою журну пісню
тягне-співає...
з болю душа німіє,
Хто ж загоїти
біль цей зуміє?
Пилку днів хто замінить
скрипкою,
що наповнить мій світ
щастя-звичкою...
Хто на струнах душі зіграє
мирні марші...
...Ріже пилка,
а серце чекає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557477
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: zazemlena