Прощання з Кузьмою… (присвячення)

Прощавай,  наш  Кузьма,  
                                                                 ти  лишишся  у  серці  народу,
Довго-довго  ще  будуть  лунати  знайомі  пісні
З  приймачів,  телебачення,
                                                                           з  Заходу  світу  до    Сходу.
Для  таланту  твого  вже  кордони  країни  тісні.

Жартівливий,  смішливий,
                                                                   та  душу  мав  світлу  і  вільну,
Скільки  спогадів  буде  у  фанів  і  друзів  твоїх,
Із  тобою  прощатись  сьогодні  прийшла  Україна,
Бо  всі  люблять  Кузьму,  
                                                                         і  пишаються  всім,що  ти  зміг.

Прощавай,  наш  кумир,  бачиш  моляться  сотні  дівчаток,
Бо  повірити  важко,  що  це  вже,  напевно,  кінець,
Хай  лунає  твій  спів,  і  для  когось  це  буде  початок
Нових  тем  і  пісень  нових  бардів,  яким  ти  взірець.

Ти  був  чесним    з  собою,  із  іншими  був  справедливий,
І,    не  дивно,  чому  ти  політиків  всіх  зневажав,
І  писав  їм  листа  відчайдушно,  про  все  наболіле,
А  вони  …все  мовчали…бо  безліч  у  них  «чорних  справ».

Прощавай  наш  Кузьма,
                                                                       музикант  молодий  і  натхнений  ,
Скільки  сили  було,  скільки  планів,що  ти  загадав.
Як  ніхто  для  людей  ти  співав,  викладався  на  сцені,
Та  в  любого  концерту  ,  на  жаль,  свій  буває  фінал.

З  фотографій  старих,  де  ти  з  рідними  й  друзями  поруч
Погляд  твій  обпече,  і  здригнеться  ще  серце  не  раз:
Ну  чому  саме  ти?  І  чому  ми  не  встигли  на  поміч?
Ще  багато  «чому»  пролунає  в  скорботі  для  нас.

Прощавай,  наш  герой,  обіцяємо  вірити  в  краще,
І  збиратися  разом  на  спомин  твоєї  душі,
Ти  й  раніше  міг  бачити  те,  що  всі  інші  не  бачать,
І  напевно  у  Бога  досяг  неосяжних  вершин.

Прощавай  ,  наш  Кузьма,…дуже  рано,  але  ми  не  в  змозі
І  тобі,  і  собі  хоч  хвилину  додати  життя,
І  не  знаємо  ми:  на  якій  нас  чекає  дорозі
Той  останній  зворот,  із  якого  нема  вороття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557103
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.02.2015
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)