Ховалась тінь минулого в майбутнім
Так тихо причаїлась, мов змія,
І поштовхом тим сильним і могутнім
Десь вибило із мене моє «я».
Десь вибило, і,мабуть,загубило,
Бувають же вибо́їни в шляхах,
У вир понесло, знову закрутило,
Залишило туман в моїх очах.
І пусто стало, порожньо, байдуже,
Можливо, це моєї долі знак
Хотіла бути квіточкою дуже
Та стала схожа тільки на будяк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556795
Рубрика: Нарис
дата надходження 03.02.2015
автор: Олена Собко