[i]Вона, хотіла вберегти,
У серці, все, що мала…
Та доля, давала хрести,
Розлука їх, спіткала…
Знов, молилася щоночі,
Падала на коліна…
Аби подивитись в очі,
Єдиного, свого сина…
Сльози, котилися з очей,
Із вечора й до рання…
Ця війна, сотнею смертей,
Нам принесла, страждання…
Він був, ще зовсім, дитина,
Вісімнадцять повних, літ…
Та мати, ховала сина,
Це війна, змінила світ…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556554
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: Валерій Кець