[i]Ти бачиш, тіні розпливаються в вікні
Із стін будинків крапає брехня
Писав Довженко, що живемо ми в огні
Згоряємо і тліємо щодня.
Та де шукати правди, як туман
Вдихнули вулиці, якими бродять люди?
Усе неправда й твій самообман,
Що непомітно закрадається у груди.
Ти бачиш, всі щасливі, чи не так?
І байдуже, що навкруги свавілля!
Серед чужих не виживем ніяк
Коли на ранок замість кави, жде похмілля.
Ти бачиш, ми не тонемо в багні!
Не сміємо втрачати власні сили!
Нехай ні слова з вуст, лише німі,
А ми за гордість кожного ступили.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556113
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Karo