Я помолюся за солдата,
Бо тітка ця-- війна проклята
І так і закликає
Візьми у руки автомата.
Тільки не треба нам дорога плата
За того,що в бою загиблого солдата
Нам треба,щоб синок
побачив та живого тата.
Нам треба,щоб сестра зустріла
свого брата.
І не така сім*я багата
Коли у домі нема тата.
То ж,Богородице,храни солдата
І бронік не пробитий,
і суха без крові вата
Збережене життя солдата.
За цю війну колись прийде розплата
Та Україна вже героями богата
І вже крізь роки
побаче син в раю свого тата
свого героя і солдата
Для кожного із нас
велика втрата
Якщо ховають нашого солдата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555569
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 29.01.2015
автор: Ігор Козак