Крихти неліквідних обіцянок
як колоті штани гідності.
ти одягаєш їх спозаранок
на тлі несамовитості.
свербіли і до весни б ногоньки.
коли повсякчас звала мене.
мені оті твої дотики
нагадують тяжкі камені.
вони замерзші од зимного
постійного перенесення.
останні марки заслинено,
І я чекаю до весен.
штани складаю. вдіватиму,
носитиму із начосами.
нічого так не спіткатиме,
як твої люті морози.
не допитатись погонича,
наскільки сніг переломлений.
звикаю до твоїх родичів,
завжди веселі, не стомлені.
розлогий місяць не падає,
скотина в ноги цілується,
дорога в місто розкатана
з'їмо по терпкій пігулці.
скидаймо унти й на ковзанку,
завіса. хвилі фантазії.
тобі, мабуть, до екзотики
купатись до евтаназії.
під лід пірнати доречно,
щоб вберегти двигун гідності,
штани мої вельми стречові,
спасибі, ваша величність.
багато в тому є користі
запалень першої стадії.
пробач, забракло кошторису,
чи ПМЖ у Фінляндіі.
1'15
#bloodless
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555350
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Митрик Безкровний