Коли небо сховалось під зорями,
Ніч майнула пола́стим плащем,
Вона продовжувала повторювати:
«Хай Господь тебе вбереже!».
Немов бджоли, що ро́єм зірвалися,
Загули́ еха збройних машин.
Люту ніч в цілу вічність тривалістю
На плечі зкарбував її син.
І хто зна, скільки ще на нас випало,
Смерть щодня п’є душі́́́ журавли́ння.
Поки матір мигтітиме крилами,
Ритм війни відіб’є серце сина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555164
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2015
автор: Юлія Кириленко