[i]Ти навіщо дозволила, Осінь,
Обіймати мене щодня
Тим печалям дивноголосим
Що вилазять із самого дна?
Ти сьогодні мене здивувала
Швидко сонця хапнувши ковток...
Чи можливо, то так ревнувала
До моментів з нових сторінок?
І від куль залишилися шрами,
Що із рук бойових роздались.
Нехай спокій залишиться з нами
І згадається, може колись...
Як дороги засіяла листям
І тужливих наводила днів.
Я пробачив тобі, як ти вістрям
Зачепила мою купу снів.
Ти навіщо дозволила, Осінь,
Розпочатися швидко зимі?
Ти, мов мара, забута назовсім
Занепала в холодній пітьмі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554953
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Karo