(вона)
Дощ пролився на мої сни,
замочив мої босі мрії.
Знаю, знаю, що до зими
долюбити тебе не зумію.
Навіжена моя печаль
рано-вранці прийшла зі сходу,
білий світ загорнула в туман
і на серце поклала льоду.
(він)
Іній випав у ніч липневу
і дерева сріблом покрив.
Я піду назавжди від тебе,
наче тебе і не любив.
Білі-білі твої сніги
і солодкії твої мрії.
Я - той птах, що помер від нудьги,
я забути тебе не зумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554799
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Олена Акіко