Важка хвороба – тягар страшний,
В розпачі вся родина, –
«Про смерть і думати не смій», –
Шепче йому дружина.
Дітки зневірились, тремтять,
Немов ті ластів’ята,
Сльози в очах у них блищать, –
«Бережи, Боже, тата».
А він вже там, уже не тут,
У інший світ летить,
Зібравсь давно на Божий суд,
Хоч серце ще тремтить.
По цей бік – жінка, діточки,
Голосять на весь світ,
З ними б лишився залюбки,
Вділив Бог мало літ.
Там мама, батько і брати,
Усміхнені, щасливі,
Ти не вагайся – йди сюди,
Змагатись він не в силі.
Майнула із грудей душа,
До світла полетіла,
Життя не варте і гроша,
Хвороба його вбила.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/962-vazhka-khvoroba.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554569
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Антоніна Грицаюк