Д і в а М а р і я
Маленька Діва років трьох від роду
Ступила тихо на святий поріг,
Дитячий світ свій і мирську свободу
Вона поклала Богові до ніг.
Голівка вкрита… У біленькій льолі,
Яка сягала до саменьких п’ят,
Корилося дитя лиш Божій волі,
А в серці розквітав смирення сад.
Збігали роки. Ось уже їй вісім,
Ляльками б гратись, Діво, ще тобі,
А ти вже бачиш сни пророчі, віщі
І чуєш поклик Бога у собі.
Так рік за роком чотирнадцять збігло,
Смиренну, Боговірну, осяйну,
З душею, переповненою світлом,
Бог в світ мирський Марію повернув.
Одного разу Янгол їй явився
З благою вістю: Божий Син іде,
Народженням Його ти освятишся,
І Матір’ю Господньою будеш.
Та я ж, о Боже, чиста і невинна,
Мене ще не торкався чоловік…
Та, народивши світові Дитину,
Ти стала Богоматір’ю навік.
Зінаїда Сидорчук ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554427
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Zinaida51