Боротись.
Плакати тихо, стиснувши ротом кулак,
Нехай б’ють у спину, аби не бачили
Я – слабак.
Нехай топчуть крила, відростки,
Ламають хребти.
Аби тільки не знали,
Як боляче мені іти.
Аби тільки не знали, як світ про мене забув,
Ті двоє, що любити повинні –
Не знають й половини мого шляху.
Імені мого не знають і де я живу.
Ті, хто обіцяв бути поруч – був
Завжди за секунду до…
А як починався армагедон,
Обертаюсь – і нікого.
Вірю тим, хто ламає.
Ненавидить просто так.
Змушує встати – рухатись далі.
Шукати шлях.
Коли плачу, стискаю ротом кулак.
Уявляю, як хтось обіймає ззаду
І шепоче:
Ти не слабак!
@annika_ly_diary (Анна Лисенко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554375
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: Annika Ly