Брати знову над тобою наругу вчинили .
Невже ми ось тут ізгої , де батьків могили ?
Україно , ненько мила , то чиї ми діти ?
Ти ж нас пестила , ростила ? Як нам далі жити ?
Коли мову колискову не можна вживати ?
А за своє рідне слово - нас же і карати ?!
В усі рупори волають за права меншини .
Хоча дуже добре знають , що нема причини .
Ніхто їх права не рушить . Все згідно закону .
Не беріть гріха на душу . Це ми із полону
Вирватись бажання маєм ,та з колін повстати .
Це над нашим милим краєм двоголові кати
Триста років панували та кров нашу пили .
Чи не досить з нас потали ? Чого наші жили
Рвете без жалю жорстоко ? Це ж все надприродно ?
Ми бажаєм мати спокій по волі Господній .
В своїй хаті газдувати лиш на власний розсуд
Відчепіться пани-брати , не битимем посуд !..
Власне звичка – це натура , але не найкраща .
Так Росія , баба –дура роззявляє пащу
Все ковтнути зараз хоче енергозалежних
Марить вдень і марить вночі , з кремлівської вежі
Доносяться знов погрози . Це не випадково .
Коршуном за нами стежить .Досить з нас , панове !
Сергій Бабінчук . Червень 2008 рік .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554236
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: Сергій Бабінчук