Озираючись назад, у пошуках надії
Шукаючи себе у власному житті
Прикро розуміти що час розвіє
Пісок реалій, й кине в обійми самоті…
І буде психіка страждати, через нерозуміння
Одвічні «кофлікти інтересів»
І кисень для легень стає тоді камінням
Замкнутий простір болю й стресів…
Якраз тоді в «чудову мить» ти усвідомиш
Колорит життя й свою дорогу
І хоч цей тягар принесе судому
Ти будеш йти вперед і дякувати Богу…
за віру в краще…шляхом змін…
повір і лиш тоді піднімешся з колін…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554107
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: EroS