Як страшно знов тебе забути.
Ось,назавжди,як ти хотів.
Як страшно голосу не чути.
Як страшно...Ти б отак зумів?
В кімнаті жити,де немає
Твоїх сорочок і віршів.
Хіба ото життя минає?!
Це просто попіл тлів і тлів...
Як страшно не тебе торкатись.
Забути,що душа болить,
Коли ти іншу цілувати
Сьогодні зможеш ось в цю мить...
Та час,лиш час загоїть душу.
Втішаєш...Йди...Пройде...Зболить...
Тепер ще докохати мушу.
Іще...За тебе домолить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554056
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Відочка Вансель