Ця ніч була бурхлива, розхристана, розпусна.
Здіймались дикі хвилі, затерся край небес.
Довкола світло меркло, лиш блискавки негусто
З безодні виринали, сплітаючись навхрест.
Все море лютувало, стискаючи в обіймах,
До щогли ринув стрімко води і вітру шквал.
Здавалось проминули нас всі пекельні війни,
Та десь за небокраєм жеврів дев'ятий вал.
Жахали громовиці мечами вогняними,
До прірви залишався один єдиний крок.
Навкруг гранітні скелі, а корабель між ними,
Злітаючи на хвилях, провадив свій танок.
З глибин морських повстала роз'ятрена стихія,
Що мали проти неї, лишаючись людьми?
Життя тягнуло в вири нещадним буревієм,
Та курсу не змінили - бо хто, якщо не ми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553458
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.01.2015
автор: Вітрова Доця