туманом місто вранці оповите
і листя вже зірвалося з гілок
я так не люблю восени хворіти,
немов під шкіру тисячі голок,
немов електрошком в мою душу,
і анатомія твоя мені чужа,
твій дотик у 100 Ват, пливу на сушу,
у цьому світі всьому є межа.
хто знає правду словників? -
розкаже і пробачить це незнання,
різницю що живе споконвіків,
між почуттям закоханості і коханням.
тобою мої очі не горять,
метелики померли ще у літку,
і ліхтарі задумливо стоять,
а я сама себе загнала в клітку.
туманом вранці місто оповите,
нема натхнення щось писати,
я так не люблю восени хворіти,
без почуттів я вчусь кохати.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553094
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2015
автор: sweet pepper