Ти якось сказала,що я старомодний,мовляв,не з цього віку і таке інше.
Так,я не ношу мобільного та не маю емейлу,терпіти не можу фастфуди,тусовки в нічних клубах.За твоїми голосними теоріями немодно одягаюсь(ще ця дурнувата зачіска!!!)
Ти якось сказала,що я несучасний.Я читаю паперові книги замість електронних,заворожено слухаючи шелест сторінок та вдихаючи запах друкарської фарби.Обожнюю осінь,позолочені нею сквери і вулиці,відчуваючи всю печаль опалого листя,його композицію в стилі пост-рок.
Ти взагалі багато тоді говорила,оті твої бла-бла-бла лишні й непотрібні нікому з нас.Раптово ти замріяно замовкала після єдиної фрази,яку я шепотів тобі на вушко:
- Знаєш,маленька,мені крім тебе не треба нічого в цьому світі....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552472
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: Ендрю Мітін